З нагоди Дня вчителя українська письменниця Оксана розповіла про свою маму Надію Яківну, яка вчителювала у київських школах №49 і №67. Разом зі спогадами письменниця поділилася й архівним фото. Свій пост Забужко опублікувала на особистій сторінці у Фейсбуці.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЧитайте Знай в Google News!
"День учителя. Дуже дякую за пам'ять тим учням моєї мами, Надії Яківни Забужко, - випускникам київських шкіл №49 (1960-ті рр.) і №67 (1970-80-ті рр.), які щороку в цей день її згадують (як сама вона розповідала вже в 1990-ті, випадково зустрівши десь у метро своїх колишніх учнів, - була вражена, коли вони їй подякували за те, що готувала їх бути громадянами незалежної України: "Та що ви таке кажете, я ж, як усі тоді, рота боялася відкрити!" - "Це вам так здавалось, Надія Яківна!" - засміялись ті, вже дорослі, екс-учні російської школи в пролетарському районі...)", - написала Забужко.
"Правда полягала в тому, що мама (потомственна "вчительська дитина" з сім'ї "народних учителів") всім серцем ненавиділа радянську школу. Ненавиділа радянське вчительство як клас: вважала його з усіх найтупішим і найсервілістичнішим (уміла ідентифікувати вчителів на фото за виразом обличчя й ніколи не помилялась; часом, покрутившись перед дзеркалом, допитувалась у тата, а згодом і в мене: "Я ще не подібна на вчительку?"). Багато чого рвалася змінити замолоду, в пору шелестівської "лібералізації" - але рекомендована до захисту її дисертація про те, як вчити старшокласників читати й розуміти поезію, так і лишилася незахищеною, після 1972-го дай Біг було вже з нею в тюрму не втрапити (відгук одного з "професорів у цивільному" із звинуваченнями в "націоналістичних проявах" я оцифрувала й зберігаю в архіві як "пам'ятник доби").
"Так що я справді не знаю, не уявляю, яка з неї була вчителька мови й літератури - в ту пору, коли від вивчення цієї мови й літератури всіляко заохочувалося звільнення, і всім, дітям і дорослим, щохвилини демонструвалося, всіма доступними владі ресурсами, що, як казали тоді в Дніпропетровську майбутні укрАінскіє політики, "мне этот дурацкий язык и литература никогда не понадобятся" (с). Чого в таких умовах можна було навчити підлітків - не маючи жодних, аніякісіньких ресурсів?...", - йдеться у повідомленні письменниці.
"Подібні історії повторювалися з року в рік, і це окрема тема, ніким іще не описана: як поліцейський режим зводить мури між людьми, що могли б стати одне одному - Учитель і Учень (коли я стала студенткою тих щербицьких "темних літ", мені теж трапилось кілька таких "несправджених" учителів, і завдяки мамі я вже знала, як вони страждають од своєї вимушеної німоти). Тобто, насправді реалізувати на повну свій навчительський хист мама могла тільки з одним учнем, точніше, ученицею, - зі мною. Всім іншим дісталось не більше, ніж відсвіт харизми, - от із харизмою в неї все було в порядку до останнього дня, навіть в інсульті, на лікарняній койці; це був єдиний людський ресурс, над яким поліцейський режим був не владен.", - написала Забужко.
Обов’язково підпишись на наш канал у Viber, аби не пропустити найцікавіше
Нагадаємо,
Як повідомляв портал "Знай.ua",
Також "Знай.ua" писав, що
