Війна на Донбасі гартує душі молодих українських бійців. Про це пише прес штаб ООС. І наводить історію одного із захисників - Миколи. У 2013 році, Микола вступив до гірничого технікуму, що в Донецьку. Повчитись практично не встиг: на весні 2014-го місто почали заполоняти проросійські тітушки, агенти ФСБ РФ, провокатори, почалися захоплення адмінустанов. Невдовзі місто повністю захопили проросійські бойовики.
Тож під кінець першого курсу хлопець забрав документи із донецького закладу освіти, виїхав на підконтрольну Україні територію та разом із найкращим товаришем пішов служити строкову.
Воїн згадує, що на строкову службу їх забрали в один день. Разом пройшли підготовку у навчальному центрі у Старичах, що на Львівщині. В один день їх розподіляли по бригадах. Щоправда, на цьому етапі друзів розділили. Микола потрапив до окремої механізованої бригади, а його товариш – в окрему бригаду морської піхоти.
Товариші часто зідзвонювалися, розповідали про специфіку служби, обмінювалися враженнями. Обоє вирішили підписати контракти і розпочати будувати військову кар’єру. От тільки Микола почав все більше задумуватися, у якому підрозділі воліє продовжити військову службу...
У бригаді – хороший, злагоджений колектив, бойова підготовка на рівні... Але коли товариш приїхав додому в береті, а я – у звичайній шапці…, – жартома коментує боєць. – Мабуть, це і стало вирішальним моментом.
Зараз кращі друзі обоє служать у морській піхоті. В одній бригаді, батальйоні, роті, взводі, відділенні. Пліч-о-пліч воюють, разом навчаються, у вільний час грають у футбол. Микола каже, що вдячний товаришу за те, що переконав йти на контракт до морської піхоти. Це саме те, чого прагнув. Нині чоловік планує пройти школу сержантів, стати молодшим командиром. Окрім служби, знову повернувся до навчання – опановує право.
Обов’язково підпишись на наш канал у Viber, аби не пропустити найцікавіше