В мережі обговорюють архівну фотографію легендарного радянського ватерполіста, дворазового олімпійського призера Петра Мшвенієрадзе з онуком.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяСьогодні це фото стало хітом західного Twitter. На чорно-білому знімку з 90-х зображено нині вже покійного спортсмена в одних плавках і плавальної шапочці. Мшвенієрадзе сидить зі своїм маленьким онуком на руках.
Найбільше користувачів вразив контраст з малим хлопчиськом, велетенські габарити і буйний волохатий покрив Мшвенієрадзе. Під постом шоковані користувачі переживають, що "йєті збирається з'їсти хлопчика".
DiscreetDogfart: - Цей мужик виглядає так, ніби він ночами тихою сапою пробирається в кемпінги та тирить їжу у ведмедів.
Kalepi77: - Він виступав за команду середньої школи Чорнобиля.
zzz6776: - Він жив в 100 футів від реактора і вижив.
Badboybirdman: - Хлопчик сидить весь, як на голках.
Toothfood: - У Радянському Союзі не приймали допінг.
ghost_for_hire: - Дивно, як це Путін ще не осідлав його.
HenryGrosmont: - Снігова людина реальна! Науко, викуси!
Genraltomfoolry: - Ця людина вселяє жах. Я б не підпустив до нього свою дитину. Чортів ведмідь.
john_wicks_twin: - Якщо цей дядько постукає в туалеті в твою кабінку, то у тебе великі неприємності.
PoopDig: - Господи, приберіть дитину від цього ведмедя!
Дід-гігант Петро Мшвенієрадзе (його зріст - 198 см), народився і виріс в Тбілісі, займався плаванням, важкою атлетикою, грав у волейбол, баскетбол і футбол. Але своє покликання знайшов у водному поло.
Він був одним з найактивніших учасників знаменитого кривавого матчу СРСР - Угорщина на Іграх-56.
Після спорту Петро Мшвенієрадзе став кандидатом юридичних наук і доцентом Академії МВС, де до 2002 року викладав кримінальне право.
Його викладацьку кар'єру перервала важка хвороба - гострий лейкоз.
Навіть такий потужний і здоровий організм, як у Мшвенієрадзе, не витримав хіміотерапії і запалення легенів.
Після себе Петро Якович залишив двох синів - Нугзара і Георгія. І обидва стали видатними ватерполісти: Нугзар - срібний призер чемпіонатів світу (1973) і Європи (1974), а Георгій і зовсім перевершив досягнення батька: олімпійський чемпіон (1980), бронзовий призер Ігор (1988), чемпіон світу (1982).