Але кандидат, якого готують на місце Петрашка і зовсім "зашкварений". Це -- Олексій Перевезенцев, колишній держсекретар Мінекономіки і нинішній-Мінспорту, який працював з листопада 2019-го по квітень 2020-го позаштатним представником Президента в уряді.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПід проектом постанови №4233 про звільнення міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Ігоря Петрашка підписалися 16 народних депутатів з різних фракцій: Павло Халімон, Максим Гузенко, Андрій Богданець, Тетяна Грищенко, Олександр Салійчук, Олександр Аліксійчук, Степан Чернявський, Артем Нагаєвський та Володимир Тимофійчук («Слуга народу»); Вадим Івченко та Олег Мейдич («Батьківщина»), Сергій Рудик та ігор Колихаєв («за майбутнє»), а також Федір Христенко («опозиційна платформа — за життя»), Ярослав Железняк («голос») та Василь Петьовка («довіра»).
Справа Добра, якщо врахувати "заслуги" Петрашка. Але чому в якості наступника виник Перевезенцев-спадкоємець будівельної імперії, професійний "смотрящий", куратор власної корупційної" павутини", чиновник, про якого в пресі написано багато м'яко кажучи цікавого?
Хто ж такий Олексій Перевезенцев? Він-корінний киянин. І тим дивніше, що, маючи в столиці житло, в тому числі і незадекларовані кілька квартир, постійно мешкає в готелі своєї матері Інни Окатової-в бутік-готелі "Воздвиженський" на Андріївському узвозі. Там же, на ресторанній терасі готелю, Перевезенцева можна регулярно побачити (і в робочий час теж) в суспільстві чиновників, бізнесменів, шукачів посад і "решал", з якими він "тре терки".
Олексію дуже пощастило: він народився з "золотою ложкою в роті". Його дід, Леонід Гончаров-важкоатлет радянської будіндустрії: багато років очолював "Донецьктяжбуд". Будував прокатні стани, Авдіївську коксову батарею, Палац молоді в Донецьку і т.д. його знає вся стара Донецька еліта радянських часів.
У 1977 році Леонід Іванович пішов на підвищення до Києва - керувати "Укртяжбудом". У 1987 році комбінат (потім концерн) перейменували в "Укрмонолітспецбуд". І знову -- квадратні метри монолітного будівництва, керамзитні будинки, Виставковий центр на Броварському шосе біля местро Лівобережна. Недобудований Кафедральний собор Української греко-католицької церкви поруч-це теж їхня робота.
В кінці радянської епохи Гончаров перевів держпідприємство в колективну власність, потім в акціонерну, а контрольний пакет акцій зосередив в руках своєї сім'ї. У 90-ті відхопив підряди на реконструкцію пам'яток архітектури: будівлі НБУ на Інститутській, 9, об'єкти на Спаській, 30 (тепер там бізнес-центр "Поділ Плаза") і Воздвиженській, 60. Остання адреса стала його вотчиною.
У 1997 році він побудував для своєї дочки - Інни Перевезенцевой-Окатової власний готель. Ще через два роки влаштував онука Олексія на роботу в МЗС, де той пройшов шлях від фахівця відділу міжнародно-правових питань двостороннього співробітництва до третього секретаря міжнародних договорів МЗС України. Небачене кар'єрне зростання за короткий час!
Потім був знайдений "вхід" в Адміністрацію Президента Леоніда Кучми (тоді її очолював Віктор Медведчук). З 2002 по 2009 рік Олексій Перевезенцев значився головним консультантом відділу міжнародно-правових питань Головної служби зовнішньої політики АП. Після того, як Президентом став Віктор Ющенко, Адміністрація перетворилася на Секретаріат Президента України. Але це не заважало онукові впливового Діда працювати там і далі, поступово просуваючись по кар'єрних сходах.
У грошах він не потребував: ще з дитинства на нього були записані частки в сімейних компаніях. У ПАТ "Лігобуд" у нього з батьком Юрієм Перевезенцевим і матір'ю Інною було - по 10 тис акцій. У проектно-будівельному концерні " Укрмонолітспецбуд "і в ТОВ" Лігопаркінг " — теж суттєва частка.
Вже працюючи на Банковій, Перевезенцев формально став засновником фірми ТОВ" Елітбетонстрой " в Борисполі, де його дідом був побудований логістичний центр.
Не дивно, що наречену нашому принцу теж підібрали не просту. Дружиною Перевезенцева стала Людмила Сушко, яка стрімко просувалася в суддівській кар'єрі і була на той момент суддею Оболонського районного суду Києва. Чутка в юридичних колах пов'язувала її з родиною Голови Верховного Суду України Василя Онопенка.
У Онопенка і його зятя, заступника Міністра юстиції Євгена Корнійчука була на той момент своя партія-Українська соціал-демократичної партія( СДПУ), союзник БЮТ. Тому Перевезенцев в 2007-му побував у парламентських списках БЮТ, але місце виявилося непрохідним. Зараз Людмила - вже суддя в Апеляційному суді Києва та області. Але Перевезенцева її нинішні кар'єрні успіхи не стосуються: пара розталася.
"Вікно можливостей" для Перевезенцева відкрилося особливо широко після перемоги на виборах 2010 року Віктора Януковича. Дід Гончаров підключив старі донецькі зв'язки і його онук опинився в Нацагентстві з питань підготовки та проведення "Євро-2012", діяльність якого курирував Борис Колесніков.
Там він здружився з колегою по роботі Валерієм Жалдаком, разом з котороми «освоювали потоки» на будівництві об'єктів Чемпіонату Європи. Батько Жалдаком, до речі, став постачальником продуктів з приватизованого ним Полтавського колгоспу-мільйонера до столу ресторану "Воздвиженський" у сімейному готелі Перевезенцевих.
Після завершення "Євро-2012" частину співробітників Нацагентства скоротили, а обраних перевели в Мінекономіки. Природно ,що Перевезенцев (при таких покровителях!) і його приятель потрапив у другу категорію. У липні 2012-го Олексій був призначений заступником начальника юрдепартаменту. Там же прилаштувався і Жалдак.
Саме в Мінекономіці, яким на той момент керував Петро Порошенко, в Перевезенцеве прокинувся талант... бути "смотрящим". Він все знає, всіх контролює, усюди розставляє потрібні кадри. Жоден вагомий документ не проходить повз цієї павутини.
У 2013-му його призначили членом наглядової ради НАК «Нафтогаз України». У 2018 році -- до наглядової ради "Укрексімбанку" за президентською квотою. Перебування в Раді було недовгим, всього кілька місяців, але корисним: підприємства сім'ї, які там обслуговуються, на роки вперед вирішили свої наболілі питання.
У грудні 2016 року Перевезенцев стає держсекретарем Мінекономіки і правою рукою міністра Степана Кубіва. Три роки поспіль він вирішує свої питання і при цьому старанно виконує пікантні доручення свого шефа.
Одним з них був контроль (в тому числі і негласний) за діями заарештованого заступника міністра Юрія Бровченка, який займався питаннями ВПК і, як вважалося, інтригував проти команди Кубіва.
В якості "смотрящего" Перевезенцев почав супроводжувати питання оборонної промисловості. Він завів контакти в "Укроборонпромі". Навіть спробував пограти в аналог "свинарчукгейта" з поставкою на експорт деяких систем управління вогнем. Але вчасно схаменувся, що це серйозна кримінальна стаття. І зацікавився більш нешкідливим бізнес-проектом: забрати під забудову для свого сімейного холдингу 13 га київських земель, на яких розташовані виробничі та адміністративні приміщення ДП "Електронмаш", що входить до сфери "Укроборонпрому". Але підприємство опинилося в центрі скандалу (звільнення керівництва, протести колективу, суди, галас у пресі) і Перевезенцев знову обережно відійшов убік.
Взагалі завдяки обережності і сильним зв'язкам в істеблішменті йому дивним чином вдавалося залишатися непоміченим, беручи участь в досить великих "схематозах". Скажімо, в схемах у свого кума Руслана Журило-партнера Миколи Мартиненка і фігуранта кримінальних справ, пов'язаних з розкраданнями в системі «Енергоатому», «СхідГЗК» і «ОГХК».
Але "снаряди падали все ближче". У лютому минулого року прогриміли два корупційні скандали, в яких були замішані люди з "павутини" Перевезенцева.
За передачу хабара затримали начальника управління Держрезерву Павла Кулика та начальника Управління адміністративних будівель Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабміну України Ігоря Новосела.
Степан Кубів зумів вивести свого протеже з-під удару. І від гріха подалі "сховав" його держсекретарем до Міністерства молоді та спорту.
Там Олексій знайшов вихід через спільних" тусовочних " знайомих на Офіс Президента. І восени 2019-го свої послуги... цього разу" наглядача " за урядом Олексія Гончарука. Гончарук вже тоді викликав недовіру в ОП, тому пропозиція була прийнята.
Незабаром після цього в Інтернеті з'явилися записи з закритого засідання, на якому Гончарук обговорював з міністром фінансів Оксаною Маркаровою і заступником голови НБУ Катериною Рожковою питання, як пояснити президенту Володимиру Зеленському, чому зміцнюється Гривня і звідки взялася діра в бюджеті. І вимовив фатальні для своєї кар'єри слова:»у Зеленського є дуже примітивне, в цьому сенсі просте розуміння економічних процесів".
Випадковість? Збіг? Або декому стали в нагоді навички "технічного контролю", напрацьовані при Кубиві в стеженні за Бровченком? СБУ на це питання так і не змогло чомусь відповісти.
ДО РЕЧІ, Кубіва називають приятелем олігарха-втікача Олега Бахматюка-колишнього роботодавця і патрона горе-міністра Ігоря Петрашка, на чиє місце просувають Перевезенцева. Може в цьому і криється секрет несподіваної і незрозумілою, на перший погляд, кадрової ротації? Будемо міняти, нічого не змінюючи. За винятком того, що можливий новий міністр має ще більший корупційний потенціал, ніж нинішній…
