Про це йдеться у матеріалі Міністерство Люстрації. Наводимо статтю без коментарів.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяТетяна Козаченко віднедавна активно закликає боротися з рейдерством. Але чи не варто почати з себе? Адже Тетяна як ніхто інший добре володіє питанням, маючи власний досвід рейдерства. З 2011 року тривають дії щодо рейдерського захоплення та виведення із під застави Латвійського АТ "Реверта" (попередня назва "Парекс банк") елітної нерухомості в центрі Києва - приміщення площею понад 1 тис. кв. м по вул. Шота Руставелі, №1/12 і №11, що передавалися в забезпечення кредитів компанії LindmaxLLP в 2007 році на загальну суму близько 10 млн євро.
У цій афері замішана не лише Козаченко, а й інші одіозні «бізнесмени». В 2011 році Віктор Світовенко-старший (батько і син (політичний діяч) - обидва Віктори) був співвласником мережі магазинів побутової техніки та електроніки "МегаМакс", вирішив захопити Латвійський АТ "Реверта" (попередня назва "Парекс банк"). Тоді і настав «зірковий час для Тетяни Козаченко» і можливість продемонструвати на що вона здатна. Тут треба зауважити, що Світовенки були членами кримінального угрупування, про це докладніше можна прочитати у цьому матеріалі.
Тетяна Козаченко та її фірма «Капітал» представляла інтереси боржників, брала участь у виведенні майна у власність пов’язаних осіб, допомагала виводити майно з під іпотеки Банку та обтяжувала своєю іпотекою. Детально ці події вже описані журналістами.
В 2014 році Козаченко Тетяна Анатоліївна була призначена на посаду Директора Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України, а вже в серпні 2014 року вона приймає в іпотеку ту саму спірну елітну нерухомість в серці столиці по вул. Ш. Руставелі, 1/12, як забезпечення за виданими позиками на суму понад 10 млн. євро (позики не задекларовані, в супереч вимогам закону).
Згідно із записом у Державному реєстрі майнових прав, Тетяна Козаченко в серпні 2014 видала як приватна особа два іпотечних кредити по 5,1 млн. гривень кожен, взявши в заставу за цими кредитами дві з трьох частин одного приміщення по вул. Шота Руставелі 1/12 розмірами в 800 і 187 кв. метрів (власність на нерухомість безуспішно оскаржує компанія з управління проблемними активами Riverta, Латвія).
А саме, згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:
- 28.08.2014 року Козаченко дала позику Бойко Г.М. 5 100 000 грн.;
- 14.01.2014 року Козаченко дала позику Бойко Г.М. 5 160 000 грн..
Запис про одну з іпотек актуальний і на сьогодні
Як кваліфікувати такі дії Козаченко? Чи не є це шахрайством або рейдерством?
Причому Тетяна Козаченко не вказала кредити в своїй декларації про доходи за 2015 рік.
Відповідно до ст. 46 ЗУ «Про запобігання корупції», суб’єкт декларування повинен задекларувати: готівкові кошти, кошти, що розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, у тому числі до інститутів спільного інвестування, кошти, позичені суб’єктом декларування або членом його сім’ї третім особам, активи у дорогоцінних (банківських) металах, інше.
Однак кошти в сумі понад 10 млн. євро не були задекларовані Тетяною Козаченко в жодній із декларацій починаючи з 2015 року.
в тому числі і 2018
та 2019 року
і по сьогодні.
То яку ж дати оцінку діям державного службовця, людини, яка «рятувала бідних активістів майдану, побитих «беркутами», від свавілля суддівської системи», яка кричить так голосно про несправедливість, а сама «відмазує» олігархів та надає можливість їм не повертати борги?!
Ця історія, яка тягнеться за Тетяною Козаченко с 2011 року, була тільки «стартом» відомої юристки. Далі більше: Тетяна Козаченко прославилася «підчисткою репутації» свого поплічника – Анатолія Юркевича, співвласника компанії «Мілкіленд». Юркевич отримав кредит від НБУ, «роздав» в борг «своїм» компаніям і ліквідував свій же банк «Український Професійний Банк» (УПБ) та «захистив» своє майно, яке вивели з-під іпотеки та «почистили» за відпрацьованою схемою. А звідки такі професійні схеми? Звісно, - чудовий шахрайський досвід Тетяни Козаченко.
Ну і безперечно, задля відпрацювання таких схем потрібні ті самі, так звані «чорні нотаріуси».
Очевидно у своїй діяльності Козаченко спирається на підтримку своєї знайомої - Заступника Міністра юстиції Ольги Оніщук. Пані Оніщук відкидає термін «чорні нотаріуси» та всіляко виправдовує своїх підлеглих, стверджуючи, що майже 100% нотаріусів сумлінно виконують свої обов’язки та неухильно дотримуються закону. Проте навіть на прикладі схем Козаченко ми бачимо зворотнє: нотаріуси очевидно є учасниками змови.
Не дарма у 2019 році Мінюст зробив правки у антирейдерський законопроект №8121 задля погіршення ситуації у боротьбі з рейдерством. А пані Оніщук з першого робочого дня на позиції заступника міністра у своєму дописі на ФБ активно агітувала негайно ліквідувати антирейдерську комісію: «у зв’язку із відсутністю необхідності у її існуванні.»
Якщо не зупинити свавілля та шахрайство Тетяни Козаченко та її поплічників – наслідки можуть бути самими непередбачуваними: якщо можна їй, чому не можна іншим? Приклад її діяльності – дуже брудна пляма на економічній репутації України, з якою треба боротися Законом.
Та що у підсумку:
- 2004 - арбітражний керуючий Тетяна Козаченко продає старому знайомому (ще з часів «Банкомзв’язку» (2002 рік) Анатолію Юркевичу («Мілкіленд») майновий комплекс ВАТ «Хмельницькмолпром» – усі 7 молочних підприємств за 304 тисячі грн., що на той час складало не більше 60 тис. $ (ціна однокімнатної квартири у столиці);
- 2011 – рейдерське захоплення елітної нерухомості у центрі Києва;
- 2014 - Тетяна Козаченко приймає в іпотеку ту саму елітну нерухомість в серці столиці по вул. Ш. Руставелі, 1/12, як забезпечення за виданими позиками на суму понад 10 млн. євро;
- 2014-2020 - 10 млн. євро не були задекларовані Тетяною Козаченко;
- 2014-2020 – плідна співпраця з Анатолієм Юркевичем, допомога в «ліквідуванні» УПБ за «захисті» майна Юркевича, яке було виведене Татяною Козаченко з-під іпотеки та «вичищене» за шахрайськими схемами.
